Сьогоднішній наш співрозмовник - відомий державний, політичний і громадський діяч, народний депутат України кількох скликань, віцепрем'єр у двох українських урядах, 6-й Посол України в Білорусі Роман Безсмертний. У 2015 році він був представником України у політичній підгрупі контактної групи з врегулювання конфлікту на сході України. Активно відстоював суверенітет та територіальну цілісність України, наполягав на припиненні вогню та звільненні заручників. Першим з представників України надав публічності Мінському процесу, відверто розповідаючи про внутрішні процеси переговорів з російською стороною та представниками окупованих територій. У квітні 2016 року вийшов зі складу перемовників Мінського процесу. Влітку 2019 року Роман Безсмертний був представником України в робочій підгрупі з політичних питань Тристоронньої контактної групи.

Після проведеного у Швейцарії саміту миру Роман Безсмертний дав ексклюзивне інтерв'ю передачі "Українська Хвиля" Литовського національного радіо. Говоримо не лише про підсумки саміту, а і про конфігурацію майбутнього світоустрою, візію української перемоги, про гібридні загрози країнам Балтії з Білорусі і про ставлення до українців за кордоном як про тест на зрілість демократії.

- Доброго дня, пане Романе, в "Українській Хвилі" Національного радіо Литви.

- Доброго дня.

Саміт поставив перед країнами світу питання визначення

- Перше питання, яке безумовно обговорюють зараз і політики, і журналісти, і лідери суспільної думки, і люди намагаються зрозуміти, що відбувається і чого чекати, - це підсумки саміту миру в Швейцарії. Яка ваша думка щодо цієї події та її значення?

- ÐÐ°Ð¹Ð²Ð°Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ñ–ше, що необхідно зазначити, - це те, що Ð²Ñ–н був необхідний, цей саміт. І можу сказати, що я від початку дуже скептично ставився до його результатів, але, як показав перебіг подій, праві були Ñ‚Ñ–, хто стверджує, що просто зібратися, - це вже було надважливо для старту цієї роботи. Тому що на початку Ñ– думки не було про те, що він розкладеться на декілька самітів. Від початку думали, що це буде одне зібрання, на якому буде прийнято якесь результативне рішення.

Всі розуміли, що це рішення, яким би воно не було геніальним, противник не буде виконувати. І звідси на всіх нападав ступор, тому що це ще одне рішення, ще один текст, який ніхто виконувати не буде.

Але, як показала ситуація, тут є декілька важливих речей. Я коротко зупинюся на тих, що прозвучали, і спробую додати до цього те, що ще сам не говорив, не розкривав ці речі.

І так, що важливо?

Як я вже сказав, важливо, що зібралися. Важливо, що зібралися ті, хто визначив для себе основоположно бути в таборі свободи, в таборі демократії, в таборі цивілізації. Це вже важливо, що потроху вимальовуються на планеті Земля ті держави, ті політики, які відстоюють ту позицію. І готові відстоювати цю позицію.

Деяке неспівпадіння у звучанні - це другий меседж, який ми чули. Воно не стільки важливе, бо це демократія. Це зібралися представники демократичних країн, демократичного середовища, де, з моєї точки зору, навіть корисно завжди, щоб велася дискусія стосовно способів і методів.

Третє. Ð¡Ð°Ð¼Ðµ по собі це зібрання, сам саміт поставив перед противниками свободи, демократії в світі необхідність вибирати. І, як видно, частина із цих держав дуже чітко себе спозиціонували навколо московського фюрера.

І вже ні в кого не виникає питання, що хитатися буде Китай, що Китай буде впливати і вмовляти Росію. Всі зрозуміли, що не Китай верховодить, а верховодить московський фюрер, верховодить Москва. Це третя позиція.

Ну і туди додавати можна абсолютно відверто і Білорусь, і Північну Корею, і Ефіопію, і Венесуелу, ну і так далі.

Четверте, Ñ‰Ð¾ важливо, - це те, що Ñ‚Ñ–, хто прибули (Ñ– це звертає на себе увагу), прибули у статусі лідерів якраз Ñ‚Ñ–, майже Ñ‚Ñ–, або з майже стовідсотковим попаданням Ñ‚Ñ– держави, їхні представники, які входять у формат Рамштайн. Тобто це вже Ñ” свідченням того, що безпекова система нова потроху набирає конфігурацію. І це, власне, те, що на сьогоднішній день Ñ” як свого роду технологічна складова нинішньої безпеки. Технологічна, я на цьому наголошую. Власне, Рамштайн Ñ– країни, які туди входять. І так трапилося, що тут за винятком невеликим майже точно співпадіння з тими 57-ма лідерами, які прибули на саміт миру.

Це дуже важливо зазначити, що потроху виникає певна політична конфігурація, бо Рамштайн – це технологічна та оборонно-технологічна складова, яка вирішує технологічні, операційні питання. А тут потроху стає очевидним, яким Ñ” політичне опертя.

Наступне. Ð”уже важливо відзначити Ñ– те, що на сьогоднішній день ми не бачимо завдяки цьому саміту тих, хто не може визначитися Ñ– претендує на абсолютний нейтралітет. Чи, як колись говорили, країни, що не приєдналися.

Поки що така конфігурація не виникає, а це означає, що світ буде знаходитися в процесі поляризації або позиціювання. Це ще один висновок.

Ну Ñ– ще один висновок, це вже шостий. Ð’ажливо, що у цьому процесі лідирують Ñ– задають тон Ñ‚Ñ–, хто Ñ” найближчими друзями, помічниками, соратниками (тут слово можна підбирати будь-яке), які згуртувалися навколо допомоги Україні. Це європейські країни, такі як Німеччина, Великобританія, Франція, Нідерланди, скандинавські всі держави, європейські держави Оливкового Півдня Ñ– Сполучені Штати Америки.

Це дуже важливо. Я вже взагалі не сподівався, що таку активну позицію займуть індотихоокеанські держави, особливо такі як Японія, Південна Корея, Філіппіни. Це дуже важливо, що формується та конфігурація табору демократії і свободи, яка є організаційною відповіддю і буде організаційною відповіддю в подальшому відстоюванні ідеалів демократії і свободи.

Що стосується тексту, який прийнятий. ÐœÐ¾Ð¶Ð½Ð° сказати, це те, що обертається Ñ– буде поки що обертатися навколо Статуту ООН. Можливо, для когось стане парадоксальним, а для мене закономірним Ñ” те, що всі учасники цього зібрання говорили, виступали, відстоювали ідеали Статуту ООН, ідеали міжнародного права.

Таким чином саміт показав, що серед його учасників всі віÐ&ac