20 ÑеÑÐ²Ð½Ñ ÑкÑаÑнÑÑкий ÑпÑвак ÐÐ¾Ð»Ð¾Ð´Ð¸Ð¼Ð¸Ñ ÐанÑÐµÑ Ð¿ÑезенÑÑÑ Ð½Ð¾Ð²Ð¸Ð¹ лÑÑиÑний ÑÑек, Ñо оÑÑимав ÑимволÑÑÐ½Ñ Ð½Ð°Ð·Ð²Ñ — “Ти не забÑдє. Ð¦Ñ ÐºÐ¾Ð¼Ð¿Ð¾Ð·Ð¸ÑÑÑ Ð¿Ñо ÐºÐ¾Ñ Ð°Ð½Ð½Ñ, Ñке живе кÑÑÐ·Ñ Ð²ÑйнÑ, вÑдÑÑÐ°Ð½Ñ Ñа ÑозлÑкÑ.
ÐÐ¾Ñ Ð°Ð½Ð½Ñ Ð·Ð´Ð°Ñне пÑойÑи бÑдÑ-ÑÐºÑ Ð²Ð¸Ð¿ÑобÑваннÑ, Ñк би Ñкладно не бÑло, лÑбов лÑкÑÑ Ñа ÑÑÑÑÑ. Ð¥Ð¾Ñ Ñ ÑеалÑÑ ÑÑоÑÑнкÑв ÑÑÑÑÑво змÑнилиÑÑ, адже ÑÐµÐ¿ÐµÑ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ не ÑÑвиÑи без вÑйни. ÐоÑÑÑока ÑеалÑнÑÑÑÑ ÑÐ¾Ð·Ð±Ð¸Ð²Ð°Ñ ÑеÑÑе, але ÑÑÐ¸Ð¼Ð°Ñ Ð»Ñдей Ñазом. “Ти не забÑдє — Ñаме пÑо Ñе ÐºÐ¾Ñ Ð°Ð½Ð½Ñ, Ñо Ð´Ð¾Ð»Ð°Ñ Ð²ÑÑ Ð¿ÐµÑепони.
“Цей ÑÑек пÑо жиÑÑÑ ÑкÑаÑнÑÑв заÑаз, пÑо ÑвÑÑло Ñа лÑбов, ÑÐºÑ Ð¿ÐµÑемагаÑÑÑ. ÐлÑп до ÑÑÐµÐºÑ Ð±Ñло знÑÑо Ñ Ð·Ð²Ð¸ÑÐ°Ð¹Ð½Ð¾Ð¼Ñ Ð²Ð°Ð³Ð¾Ð½Ñ Ð¼ÐµÑÑо, Ñ Ð·Ð°Ð²Ð´Ñки ÑÑÐ¾Ð¼Ñ Ð²Ð´Ð°Ð»Ð¾ÑÑ Ð·ÑобиÑи його макÑималÑно ÑиÑим. ХоÑÑ, Ñоб ÑÑ ÑобоÑа ÑÑала нагадÑваннÑм, Ñо добÑо завжди пеÑемагаÑ, воно поÑÑÑ, ÑÑеба лиÑе його баÑиÑи Ñ Ð²ÑÑиÑи в нÑого. Саме пÑо Ñе Ñей ÑÑек, Ñ Ñ Ð´ÑÐ¼Ð°Ñ Ð²Ñн вÑдгÑкнеÑÑÑÑ Ð±Ð°Ð³Ð°ÑÑом”, — ÑозповÑв ÑпÑвак.
ТÑек «Ð¢Ð¸ не забÑдѻ вже доÑÑÑпний до пÑоÑлÑÑ Ð¾Ð²ÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð° вÑÑÑ Ð¼ÑзиÑÐ½Ð¸Ñ Ð¿Ð»Ð°ÑÑоÑÐ¼Ð°Ñ .