December 04, 2024 - 621 views
З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації Литовська Республіка стала ключовим партнером України у встановленні справедливості для жертв російської агресії та пов’язаних із цим міжнародних злочинів.
Однією з важливих ініціатив Литви стало створення міжнародної слідчої групи для розслідування воєнних та інших міжнародних злочинів. До цієї групи, крім Литви, приєдналися Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду та Польща, Естонія, Латвія, Румунія, Словаччина, що свідчить про масштаб і значущість цієї ініціативи.
Наука на службі справедливості
Завдяки підтримці Дослідницької ради Литви (the Research Council of Lithuania (LMTLT)) було розпочато проєкт “Пошук справедливості для жертв геноциду, масових репресій і війни в Литві та Україні: право, історія, пам’ять” (Договір No. S-MIP-23-41). Цей проєкт має на меті аналіз та порівняння правових стратегій, які Литва та Україна застосовували після розпаду СРСР, зокрема щодо жертв геноциду, воєнних злочинів і політичних репресій. Основна гіпотеза дослідження полягає у встановленні зв’язку між правом і пам’яттю, адже травматична пам’ять суспільств впливає на формування подальших правових стратегій.
Приклад Литви та України демонструє таку разючу відмінність. У межах цього проекту було проведено Міжнародну онлайн-конференцію, де міжнародні експерти з Великобританії, Німеччини, Литви, Польщі та України шукали шляхи для адаптації успішних стратегій глобального правосуддя до засудження російських злочинів вчинених Україні . Такий міжнародний контекст є особливо важливим, адже надає широке розкриття різноманітності поглядів у трактуванні та доведенні геноцидального умислу.
Український контекст: актуальність юридичної кваліфікації
Для України необхідність юридичної оцінки злочинів радянського та сучасного російського режимів набула особливої актуальності в умовах війни. Зростаюча кількість задокументованих жорстоких злочинів проти цивільного населення підкреслює потребу у кваліфікації цих дій як злочину агресії та геноциду. Дії Збройних сил РФ свідчать про систематичні спроби знищення українського народу як окремої національної групи.
Досвід Литви у ЄСПЛ: розширення визначення геноциду
Особливо важливим для України є рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Дрелінгас проти Литви”. У цьому рішенні суд визнав, що репресії Радянського Союзу проти литовських партизанів можуть кваліфікуватися як геноцид. Хоча юридичний шлях Литви був непростим, це рішення стало прецедентом, який може бути врахований у доведенні геноцидного наміру щодо дій Російської Федерації в Україні.
Литва розширила визначення геноциду, включивши до нього соціальні та політичні групи. Це стало ключовим у процесах проти злочинів радянського режиму. Литовські суди, зокрема у справі “Васіляускас проти Литви”, зіткнулися з викликом доведення геноцидного наміру. Попри невдачі на початкових етапах, литовські юристи зуміли використати національне конституційне право для обґрунтування наміру радянських репресій як геноциду.
Конституційний суд Литви в 2014 році визначив, що радянські репресії мали системний характер і були спрямовані на знищення основ литовської політичної нації. Це рішення підкріпило аргументи у справі “Дрелінгас проти Литви” і продемонструвало, як національна правова система може відігравати ключову роль у міжнародних справах.
Роль візуальних доказів: уроки Нюрнберга
Важливу роль у доведенні злочинів геноциду можуть відігравати візуальні докази, зокрема фільми. Як показав Нюрнберзький трибунал, документальні матеріали можуть передати контекст подій, зрозумілі для суду. У Нюрнберзькому трибуналі фільм використовувався як доказ для зображення контексту ситуації, оскільки не завжди для суддів та інших учасників процесу можуть бути зрозумілими передумови його виникнення, контекст ситуації (як досі, дехто вважає війну в Україні громадянською, бо не розрізняє Росію та Україну, як різні держави). Звичайно, через кінострічку можна передати майже будь-який потрібний меседж, наратив: тобто, фільм дійсно може стати й інструментом певної пропаганди. Сенс, закладений у різних версіях однієї стрічки, може діаметрально відрізнятися та демонструвати інтереси замовника. Тому дійсно треба бути обережним.
Про Голодомор в Україні почали «гучно» говорити лише після здобуття Україною незалежності і одним із стимулів до того став фільм, відомого режисера Олеся Янчука, «Голод-33» , з яким нам вдалося поспілкуватися наживо та почути від нього напряму історії постраждалих з перших уст.
Досвід Литви демонструє, що навіть за складних умов можливо досягти справедливості для жертв геноциду. Україна може використати цей досвід для посилення своїх юридичних стратегій та доведення геноцидного наміру сучасного російського режиму, забезпечивши історичну справедливість для своїх громадян.
Цей проект отримав фінансування від Дослідницької ради Литви (LMTLT). Назва проекту: «Пошук справедливості для жертв геноциду, масових репресій і війни в Литві та Україні: право, історія, пам’ять». Договір No С-МІП-23-41.
Автор: Катерина Латиш
Фото: Олег Головатенко
Comments(0)